< Попередня новина


20.05.2023 12:19 - давність новини: 2 р.

З Днем Науки


Наука - це цікаво та захопливо, а розвиток прогресивної та сильної країни без науки зовсім не можливий!

Трохи історії про створення Клавдієвської лісової науково-дослідної станції. Як підприємство, станція була організована у 1938 році наказом Київського Управління Лісоохорони та Лісонасаджень про створення Первомайського лісгоспзагу.

У 1975 році Первомайський лісгоспзаг був реорганізований у "Клавдіївський дослідно-виробничий селекційно-насінневий лісгоспзаг".

У 1985 році на базі Старопетрівського та Першотравневого лісництв Клавдіївського дослідно-виробничого лісгоспзагу створена Старопетрівська лісова дослідна станція з селекції та підвищення продуктивності лісів.

Згодом, Клавдіївський дослідно-виробничий селекційно-насінневий лісгоспзаг" був перейменований в Клавдіївський держлісгосп. Виробництво і наука розділились, наукова частина увійшла до складу Старопетрівської лісової дослідної станції з селекції та підвищення продуктивності лісів (з листопада 1998 року - Київська ЛНДС). У 2021 році Клавдієвський лісгосп та Київська ЛНДС об’єднались та повернулись до історичної, трохи зміненої назви - Клавдієвська лісова науково-дослідна станція.

Виробнича частина Клавдієвської ЛНДС представлена сімома лісництвами, нижнім складом та ремонтно-механічною майстернею.

Але ж, сьогодні #День_науки, тому розповімо про наукову частину станції. До завдань якої входять селекційно-насінницькі роботи в зоні Українського Полісся, дослідження щодо радіологічного впливу на деревно-чагарникову рослинність та організації ведення лісового господарства в радіоактивно забруднених лісах.

Роботи із селекції на Київщині розпочато у 1970 році. У 1974 році було створено Клавдієвський опорний пункт УкрНДІЛГА, а потім станцію. На даний час Клавдієвська ЛНДС має близько 80 постійних дослідних об'єктів, до складу яких входять понад 80 га клонових насінних, 27 га архівно-маточних, 2 га родинних плантацій і 21 га випробних культур сосни звичайної.

У Київській і Чернігівській областях відібрано 296 га генетичних резерватів та 163 плюсові дерева сосни звичайної, 15 дерев сосни веймутової; 17 дерев ялини європейської, 42 високопродуктивні дерева сосни звичайної.

Стаціонарні дослідні об’єкти послужили основою для вивчення багатьох прикладних питань лісової селекції (О.В. Зібцева, В.В. Митроченко, В.А. Цибулько, Г.А. Шлончак, Г.В. Шлончак, І.В. Ящук).

Основними напрямками наукових досліджень були та є розробка методів вирощування щепленого садивного матеріалу з закритою кореневою системою, створення клонових плантацій, вивчення особливостей росту та плодоношення насінних плантацій, способів підвищення їх урожайності, господарської діяльності на них і реконструкції плантацій старшого віку. Наукові співробітники станції досліджують особливості росту родин плюсових дерев та їх клонів у випробних культурах, дають селекційну оцінку генетичних резерватів, вибирають у них плюсові дерева.

З 1989 року на станції розгорнуто роботу із сортовипробування сосни звичайної в культурах (В.В. Митроченко, В.А. Цибулько, Г.А. Шлончак, Г.В. Шлончак).

Після аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) науковці станції вивчали міграцію радіонуклідів у забруднених лісових екосистемах, прогнозували подальше формування радіоекологічної обстановки та стан лісових насаджень різного типу (С.В. Зібцев, П.П. Подкур). Для вивчення і прогнозування міграції нуклідів закладено низку стаціонарних об’єктів як поблизу аварійного реактора, так і на певних відстанях від нього.

При проведенні досліджень у 1986–1988 роки основним завданням було визначення принципової можливості надходження найбільш біологічно значущих радіонуклідів (цезію-137 і стронцію-90) у ґрунтові води. Вивчення механізму міграції не планувалося. Для виконання робіт науковцями станції під керівництвом П.П. Подкура було закладено п’ять профілів у 10-км зоні від місця аварії. Одночасно з вивченням вертикальної міграції радіонуклідів визначали їх перерозподіл за елементами ландшафту (друга борова тераса, прирусловий вал, заплави тощо).

Основними випромінювальними нуклідами, що забруднюють ґрунт і підстилку в зоні досліджень, на кінець 1995 року були цезій-137, церій-144, цезій-134 і рутеній-106. Незалежно від типу ґрунту, основна кількість радіонуклідів залишається у підстилці (торфі) та верхньому 5 см шарі ґрунту. У дерново-слабопідзолистих ґрунтах (основний тип ґрунтів району досліджень) найбільшу швидкість міграції виявив цезій-137, меншу – рутеній-106, слабку – церій-144. Було доведено відсутність міграції радіонуклідів із ґрунту в ґрунтові води і, за прогнозами, її рівень не зміниться в майбутньому. У зв’язку з цим ґрунтові профілі, закладені співробітниками станції, законсервовані.

Не менш актуальним було питання про розподіл радіонуклідів у лісових екосистемах безпосередньо після аварії та надалі. Для цього закладали пробні площі як у ближній, так і в далекій від реактора зонах забруднення. На них обліковували та оцінювали фітомасу, її забруднення. Було встановлено (В.П. Ландін), що внаслідок аварії на ЧАЕС було радіоактивно забруднено понад 1,5 млн. га лісів Полісся України. За чотири роки після радіоактивного забруднення лісів питома активність лісової підстилки зменшилась у 10 разів, а верхнього шару кори – в 45–100 разів. Найбільш небезпечними видами продукції виявилися паливна деревина, дикорослі ягоди, гриби, лікарські рослини.

У перші роки після аварії на ЧАЕС важливим було вивчення особливостей впливу радіаційного випромінювання на ріст насаджень, стан і стійкість лісових екосистем. На пробних площах, закладених біля аварійного реактора, оцінювали пошкодження органів дерева, фітомасу, приріст лісових насаджень. Було встановлено (В.І. Худолій), що максимальна кількість дерев (близько 30–40 шт. /га) відпала у перший рік після аварії. Інтенсивність відпаду дерев у різних насадженнях є мінливою і дотепер. Це пов’язане як із особливостями окремих насаджень, так і з мозаїчністю розподілу радіоактивного забруднення.

Окремим напрямком було дослідження генетичних наслідків дії радіоактивного забруднення на популяцію сосни звичайної в зоні відчуження ЧАЕС. За допомогою морфологічних, цитологічних і біохімічних методів досліджено динаміку рівня мутацій у популяціях сосни звичайної залежно від рівня радіоактивного забруднення. Виявлено рівні індивідуальної мінливості сосни залежно від радіорезистентності, вивчено морфологічні, цитологічні та біохімічні особливості найбільш резистентних форм. Створено дослідні культури з форм сосни різної резистентності та вивчено реакцію їх потомств на різному рівні радіоактивного забруднення.

На всіх стаціонарних об’єктах, закладених у 1986–1990 роки, тривають дослідження, на підставі яких розробляються рекомендації щодо ведення лісового господарства.

На фото: родинно-клонова насіннєва плантація на території Старопетрівського лісництва, на якій науковцями станції 18.05.2023 проведено спостереження та облік цвітіння клонів сосни звичайної з метою встановлення жіночих та чоловічих стробілів та їх запилення для отримання в подальшому генетично покращеного насіння для лісовідновлення.